Перевал ім. Довбуша Ю.

 Пон,30 квітня, 2007 12:26 am

В пятницью нарешті вибрався на розвідку проїзду Колочава - Комсомольськ.

Вибрались піздно годині в 5. По дорозі дивились за учасників Кордону, але марно. Нікого не було.

Приїхали на Торунський перевал - тиша, нікого нема. Кричимо в рацію - "тут є хто жививй". Відповідае ... Джоб. Каже "ми тут - 300 метрів". Ну типу табір біля дороги. Ломанулись не включаючи передок - через 150 метрів знаходимо гарну багнюку з коліями

Передок прийшлось включити. Вповзли на стоянку в лісі. Побалакали з півгодинии - вирушили далі. По дорозі зустріли прибалтів - велетенських, на велетенських джипах. (Може вони і не такі але в темряві виглядали жахливо

Заночували біля Синевіру, наступного дня ліниво поповзли до Колочави. Через Сіневір - ше там пофоткались.

В районі 3 години нарешті доповзли до Колочави. Треба б хаби вкрутити, але в селі ставати не хочу, вилізуть ж лемки почнуть розпитувати куди та пощо, розповідати що не проїдемо. Ну доповз до околиці знайшов якийсь майданчик, стаю, вкручую хаби, завантажую трек отриманий у Сашка і вперед.

Піднімаємось гарним підйомчиком, повземо собі потихеньку і тут на зустріч іде вуйко і маше руками. Зупиняємось. Він починае нам казати ЩО МИ ТАМ НЕ ПРОЇДЕМО. От дідько. Я ж спеціально не хотів ставати щоб ніхто того не сказав.
Тепер ж нікуди не дінешься прийдеться пройти.
 Дякуємо за попередження, обіцяємо що ми тільки подивимось, що якщо буде важко обов"язково повернемо назад і рушаємо.

Повземо далі і вдруг бачимо що трек кудись зник. Думаю Озік при завантаженні половину схавав. Ну біс з ним - будемо пробувати.
Згадую що по дорозі проїхати не можливо, треба шукати обїзд. Стоїмо на полониниі - думаємо куди б податись. На зустріч ідуть лісоруби. Розпитуємо одного як на Комсомольськ пройти. Він показує на спуск в долину - каже - "туди і по річці". Потім питає - "а вас багато?" кажемо - одна машина. Подумав ще пару хвилин, подивився на наш трактор - додає "ви там проїдете". Продвинутий напевно і джиперів вже зустрічав.


Ну ми вирушили, але обережно. Добе що з собою болтушки взяли.
Юля з Вітею вийшли вперед на півкілометра перевірили спуск, пояснили що де і як.

Я сповз потихеньку, повернув на дорогу вздовж річки, трохи подумав плюхнувся двома колесами в колію і в такому вигляді сповз до річки.
Добре що в УАЗа колія вужча ніж в лісовоза можна по колії повзти одним боком.

Далі було простіше - дорога по річці

По дорозі правда трохи зігнув коротку рульову тягу - ізза власної ліні.
Лінь було камінчик викинути, вирішив по ньму мостом проповзти.

По потім ще прийшлось зупинитись і пропустити пішоходів
, я ж чемний водій


В кінці ше був гарний місточок. Був вибір або в брід, або через місточок з двох велетенських труб наверх яких накидані дошки.
В брід нашу розвідку ледве не зимло, то я ломнувся через міст.

За містком стояв шлакбаум, ми до нього підїхали, охоронець посміаючись відкрив
(от дивно від кого вони його поставили - від джиперів, щоб на Осмольду не проїхали ?)

В Комсомольську кілометри три-чотире лапали на собі здивовані погляди горців


Назад повернулись без пригод по дорозі.

По підсумках - перевал пройдено за 2 години.
Назад повертатись приблизно 3-4 години по пильних дорогах.

Захист рульових тяг - річ потрібна.

Упс в якості інвертора використовувати можна, але треба дещо доробити як місце встановлення так і схему підключення.
Озік затирає треки по мірі запису нових - от тому мій трек і зник.